назад impression

Дитячий хор «Щедрик» підкорив Відень

Художня керівниця і головна диригентка хору «Щедрик»

Функція хорової культури в західному світі на порядок більш значуща й сакральна, ніж у пострадянському просторі, вона не переривається багато століть, це — основа не лише музичного виховання, але й обов’язкова складова учбового процесу в приватних школах й престижних університетах, де формується майбутня еліта суспільства.

Сезон 2019 року було відзначено черговою для хору «Щедрик» перемогою на XIII Міжнародному молодіжному музичному фестивалі-конкурсі хорів та оркестрів «Summa Cum Laude» у Відні, Австрія (SCL Festival 2019). За 13 рокiв  існування цей масштабний музичний проєкт охопив понад 14 тисяч учасників із 42 країн 5 континентів світу, ставши важливим осередком міжнародної комунікації.  

Фестивальні виступи учасників традиційно влаштовують у кращих залах австрійської столиці й відбуваються у форматі сольних концертів. А в рамках  конкурсної програми молодіжні колективи представляють на суд журі власну інтерпретацію двох обов’язкових до виконання творів європейських класиків та самостійно вибрані твори композиторів своїх країн.

Журі зразка 2019 року — це музична професура з Німеччини, Австрії, Франції, Бельгії, США, Аргентини, Словаччини та Польщі. Тим приємніше, що саме на цьому, більш як представницькому форумі в музичній столиці світу, вже з першого конкурсного дня «щедрики» стали справжньою сенсацією,  а підсумком фестивалю стало присудження українському колективу Першої премії з приміткою «Видатний успіх»!

П’ять фестивальних  днів були насичені подіями, кожна з яких окремо вже здатна викликати прискорене серцебиття у будь-кого, хто служить музиці або серйозно цікавиться нею.  А грандіозність локацій, безумовно, створювала відчуття особливого професійного свята.

Так, наприклад, конкурсний виступ відбувався у знаменитому (й  упізнаваному за відеозаписами Віденських балів) Золотому залі Musikvеrein; один із сольних концертів — на сцені нового театру MuTh, оснащеному за останнім словом техніки (зокрема, акустики) й побудованому спеціально для «Віденського хору хлопчиків»; майстер-класи проходили у  репетиторіях овіяної музичними легендами Віденської консерваторії й, врешті-решт, Гала-концерт — закриття відбувся у неймовірному, заповненому на усі 1800 місць, Великому залі Konzerthaus. 

Кожний виступ «Щедрика» на цих знакових майданчиках викликав непідробне захоплення профільної багатонаціональної публіки, тому, без удаваної скромності, можна зазначити, що свою інтегративну культурну функцію (задачу) на цьому фестивалі «Щедрик» виконав на «ура», а точніше – на «біс». Представлення про виконавські можливості та загальномузичний рівень українського колективу тепер мають професійні спільноти не лише Європи, США й Канади, але й Латинської Америки, Австралії та Південної Африки. Як свідчить багатолітній досвід, розширення «географії спілкування» у  неформальних умовах фестивалю майже завжди створює буквальну проекцію на карту подальших гастрольних поїздок.

Однак, якщо повернутися до передісторії цих подій, мусимо визнати, що участь у міжнародних заходах такого масштабу для нашого колективу — це завжди виклик не тільки професійний, а й фінансовий. Й згадана поїздка не була виключенням.

Протягом тривалої, по-справжньому виснажливої епопеї з пошуком грошей керівництво хору та партнерська організація (останні три роки нею є ГО «Міжнародний інститут культурної дипломатії») апелювали до кількох державних установ, фондів і приватних осіб. Серед іншого ми звернулися до Українського інституту з пропозицією включити участь «Щедрика» у віденському конкурсі до державної програми культурних подій бiлатерального року  Україна-Австрія 2019. I варто віддати належне: Український інститут при МЗС України активно долучився до процесу.

Так було створено прецедент:  за майже півстолітню історію існування «Щедрика» вперше державна установа взяла на себе фінансування проєкту, пов’язаного з такою громіздкою структурою, якою є  хоровий колектив.

Ми щасливі, що з нами  працювала проєктна менеджерка Інституту Альона Кухар, яка дбала про дотримання всіх вимог українського законодавства з державного фінансування і виявила себе як дуже відповідальна та небайдужа людина. Саме її стараннями на офіційному рівні змогли розглянути й, нарешті, побачили можливість використання «Щедрика» задля міжнародно — презентаційних, репутаційних цілей . 

Функція хорової культури в західному світі  на порядок більш значуща й сакральна, ніж у пострадянському просторі, вона не переривається багато століть, це — основа не лише музичного виховання, але й обов’язкова складова учбового процесу в приватних    школах й престижних університетах, де формується майбутня еліта суспільства. 

«Щедрик» ще за радянських часів заявив про себе як  колектив ціннісно-європейськи орієнтований. З часом хор досяг такого міжнародного визнання, який співвідноситься за значимістю (рівнем) з олімпійськими перемогами в спорті.

На західну публіку хор справляє приголомшливе враження. З огляду на це, здавалося — можна було б узяти колектив «на озброєння» в питаннях, що стосуються підтвердження європейської ідентичності нашої країни, адже унікальність «Щедрика» полягає в тому, що він промовляє рідною для Європи музичною мовою краще самого носія! І це достойно того, щоби колективом гордились  так, як, скажімо, вміють гордитися подібним колективом австрійці, які зробили «Віденський хор хлопчиків» широко упізнаваним у світі брендом.

Зрозуміло, що сам жанр, до якого належить хор «Щедрик», зумовлює чималу кількість учасників й очевидно, що виходячи з поточних економічних реалій, будь-який міжнародний проєкт є для нашого хору «непідйомним». 

Саме тому для таких культурних явищ як «Щедрик», створення і функціонування мобільної, доступної державної установи — Українського інституту при МЗС України є вкрай важливим, життєво необхідним! Український інститут, як  организація, здатна в одній особі одночасно й на грамотну експертну оцінку події, й на його фінансову підтримку — на сьогодні це майже єдина можливість заявити світу про себе на достойному нашої країни рівні. Буквально втілюючи в життя девіз:  «Щоб нас світ знав із наших уст / Making our voice heard by the world».

Фото – Guus Krol.