Розташувавшись у нелегкому положенні між освітою та професією, він мав створити програму яка б об’єднувала потреби глядачів, мрії митців та реалії ринку. Винесення цієї складної задачі на міжнародний рівень стало першим і дуже важливим кроком у пошуку реалістичних та довготривалих рішень для культурного діалогу України та Європи.

Чи є українська хореографічна освіта актуальною у міжнародному контексті? Чи можуть австрійські митці ідентифікуватися з українським сучасним мистецтвом? Скільки європейської свободи може в себе вмістити традиційна для України модель наставництва? Скільки української спонтанності може витримати австрійська система завчасного планування? Протягом двох місяців проекту ми знаходили відповіді на усі ці питання, і я сподіваюся, що вже у найближчому майбутньому ми побачимо нові форми взаємодії між українськими та австрійськими митцями.